Натуралістика в Галичині своїми коренями сягає першої половини ХІХ століття, коли збори гербаріїв та ентомологічних колекцій були “модною забавкою” для маґнатів і дрібної шляхти. Одним з яскравих натуралістів того часу, який запам’ятався в історії, був уродженець невеликого покутського села Яблунева Максиміліан Сила-Новицький, який будучи натуралістом-любителем, зумів досягти значних наукових звершень і визнання. Розпочавши наукові студії в містечку Броди на Тернопіллі, як шкільний вчитель, він пройшов складний шлях до професора Яґелонського університету у Кракові.
Народився Максиміліан Сила-Новицький 9-го жовтня 1826 року у селі Яблуневі Коломийського повіту (тепер Косівський район Івано-Франківської області) у родині дрібного зубожілого шляхтича Фелікса Новицького, що був лісничим панських лісів Яблунева. Дитинство Максиміліана проходило в його рідному селі, де він закінчив початкову школу, і батьки відправили його на навчання до Львова в Академічну Ґімназію, яку він успішно закінчив у 1846 році. Наступні два роки він вивчає додатковий курс філософії і у 1848 році вступає на юридичний факультет Львівського Університету. Проте, Максиміліан Новицький змушений був перервати своє навчання, оскільки підпав під переслідування австрійської влади за участь у маніфестаціях, що розгорілися в часи Весни Народів.

У той час по всій Австро-Угорській Імперії прокотилася хвиля мітинґів і заворушень з вимогами демократизації монархії та надання широких прав і свобод національним меншинам, але після розгону австрійською армією, в червні 1948 року, мітинґів у Відні, по всій Імперії розпочались репресії.

Новицький поспішно покидає Львів, утікаючи у м. Броди, що на Тернопіллі, де вчителював у місцевій школі, але обставини змусили його покинути Броди і перебратися до невеликого села Плотичі. Саме в Бродах у нього з’явилась схильність до природничих наук, власне зацікавив його цим місцевий лікар Й. Деккер, який колекціонував гербарії. А вже у Плотичах Максиміліан Новицький активно збирав гербарії для навколишніх сільських шкіл і зацікавився ентомологією. Свої натуралістичні студії в наукове русло він спрямував завдяки колекціям і науковій літературі Тернопільської Ґімназії, якими він в значній мірі скористався. Немаючи можливості поновити навчання в Університеті, він у 1850 році складає іспит на вчителя молодших класів і продовжує вчителювати.

Згодом, у 1852 році, Галицька шкільна влада переводить його до Самбірської Ґімназії, що на Львівщині. Робота в ґімназії дала можливість Максиміліану Силі-Новицькому активніше займатися науковими дослідженнями, а близькість до Львова – активну співпрацю з відомим меценатом і філантропом Володимиром Дідушицьким та його музеєм (Музей імені Дідушицьких). Завдяки сприянню останнього, у 1854 році у Львові він складає нижчий, а у 1857 вже у Відні складає вищий іспит педагогічний із природничих наук, завдяки чому одержує право у 1858 році перейти на викладацьку роботу до своєї рідної Львівської Академічної Ґімназії. Саме тут Максиміліан Новицький дуже активно розпочинає займатися ентомологією, видаючи в 1860 році каталог метеликів Східної Галичини. За часів вчителювання у Львові, здійснює цілу низку експедицій і туристичних походів по Карпатах, Покуттю, Поділлю та Передкарпатті, цікавився спелеологією та ґеологією. Маючи хороший фактичний матеріал з ентомології, він готує та захищає в 1863 році дисертацію доктора філософії у Львівському Університеті, й одержує запрошення очолити кафедру зоології у Яґелонському Університеті у Кракові.

У Кракові Максиміліан Новицький одружується із сестрою відомого правника, а згодом ректора Яґелонського Університету Франциска Каспарика, Антоніною, з якою у нього було шестеро дітей – два сини: Франциск Генрік (відомий польський політичний діяч і поет) та Владислав, і чотири доньки: Кароліна, Яніна, Ванда і Ядвіґа.

У 1865 році у Львові він публікує наступну свою працю Метелики Галичини, а в 1868 переліки татранських метеликів. Саме за зборами Максиміліана Новицького в басейні Черемошу, де він знайшов Аполлона, в сучасній Червоній книзі України і вказується поширення цього рідкісного і вимираючого метелика. В цьому часі активно працює над підручником із зоології для шкіл та ґімназій, який виходить в трьох томах: “Ссавці”, “Птахи, плазуни і риби”, “Безхребетні” (1868-1869), в цьому підручнику вперше матеріал подавався згідно теорії еволюції Чарльза Дарвіна. Окрім підручника зоології Максиміліан Новицький видав кілька моноґрафій присвячених Бабакам, Косулям, Рибам Дніста і Пруту та ін.

Максиміліан Сила-Новицький був членом Краківського Наукового Товариства, яке пізніше (1872 р.) перетворилося в Академію Наук і Письма. Він активно пропагував охорону природи, у зв’язку з чим виступив зі зверненням до Галицького Сейму в 1868 році про охорону бабаків і косуль у Татрах. Сейм підтримав Новицького і видав перший у Світі акт про охорону тварин, що вступив у дію із середини 1869 року. На честь прийняття закону, Новицький власним коштом встановив залізний хрест на Ваксмундській Поляні в Татрах (1373 м над морем). А уже в 1873 році разом зі сподвижниками розпочав роботу над статутом Галицького Татранського Товариства, яке згодом перейменоване у Татранське Товариство. З його ініціативи й під патронатом Татранськго Товариства засновується Природничий музей в Кузніцах (Польща), а згодом переноситься в Круповки (Польща), але пожежа 1900 року вщент знищила усі колекції.

З 1875 року розпочинає активно цікавитись іхтіологією, окрім описів фауни риб, розробляє методи розведення, організації рибних господарств та зарибнення водойм. Зокрема до його розробок належить й інкубатор для запліднення і виведення ікри. Завдяки цій розробці він зумів виростити лосося й навесні 1879 року зарибнити ним Віслу біля Кракова, а пізніше й ріку Білу під Тернополем. А 13 липня 1879 року взяв участь у з’їзді рибалок і став співзасновником Крайового рибальського товариства, президентом якого й був обраний одноголосно. Товариство проіснувало до 1950 року. У 1880 році публікує працю присвячену рибам Вісли і Галичини з погляду рибальства. У 1887 за його клопотання прийнято нове рибальське законодавство, у 1888 році провів картографування розповсюдження риб в Галичині, а у 1889 році видав атлас риб Галицьких річок: Вісли, Стиру, Дністра і Пруту.

Помер Максиміліан Сила-Новицький 30 жовтня 1890 року у віці 64-х років у Кракові.

Світлій пам’яті вченого і натураліста, у 1898 році, в Кракові над Віслою, було встановлено обеліск, а в 1971 році в Музеї Рільництва в Шреняві (Польща) бронзове погруддя. За клопотанням польської діаспори Покуття та Станіславова (Івано-Франківська), у 2005 році в рідному селі Новицького – Яблуневі, встановлено пам’ятний знак у 115 роковини від смерті, з написом українською та польською мовами: “Максиміліан Сила-Новицький 1826-1890, зоолог, ентомолог, іхтіолог, професор Яґелонського Університету, уродженець Яблунева. Від мешканців Покуття та родичів у краї. Н.Е. 2005“.


Автор: Андрій М. Заморока.
Підготувала та розташувала: Наталія Ніколенко.